Звіт за наслідками моніторингового візиту до Менської виправної колонії №91

12 жовтня 2026 року**,** відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів ГО “Харківська правозахисна група” здійснено відвідування державної установи **“**Менська виправна колонія (№ 91)” (МВК-91, установа, заклад, колонія). Здійснено черговий плановий візит без попередження, обстежено всі об’єкти установи.
Попередній візит відбувся 13 жовтня 2023 року
Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених і їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).
Візит проводиться в рамках проєкту “Покращення гуманних умов в місцях несвободи шляхом зміцнення національної превентивної системи в Україні”, що здійснюється завдяки фінансовій підтримці Фонду демократії ООН (UNDEF).
Відвідування здійснили монітори:
- Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
- Артемій Шумний — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.
Під час моніторингового відвідування МВК-91 виявлено порушення вимог законодавства та недоліки в забезпеченні прав засуджених. Водночас відзначено позитивні зміни в облаштуванні приміщень для соціально-виховної, психологічної та фізкультурно-оздоровчої роботи, зокрема ремонт спортивного залу, кабінету психолога, бібліотеки та кімнати виховної роботи.
Встановлено недоліки матеріально-побутового забезпечення ДІЗО, ПКТ, сектору максимального рівня безпеки та дільниці карантину, діагностики і розподілу, недостатнє освітлення камер, порушення приватності під час гігієнічних процедур. Цілодобове відеоспостереження в камерах та візуальний контроль побачень з адвокатами створюють ризики порушення права на приватність і конфіденційність правової допомоги.
Окреме занепокоєння викликає відсутність в установі психолога, що істотно обмежує можливості систематичного психологічного супроводу засуджених, профілактики кризових станів і суїцидальної поведінки, проведення індивідуальної роботи, спрямованої на ресоціалізацію та соціальну адаптацію. Особливого значення ця проблема набуває для засуджених, які перебувають у ДІЗО, ПКТ та секторі максимального рівня безпеки в умовах підвищеної ізоляції.
Виявлено також недоліки документування соціально-виховної роботи та організації діяльності КДіР. Протирадіаційне укриття не має другого евакуаційного виходу, вентиляції та каналізації, а режимні обмеження ускладнюють своєчасний доступ до нього засуджених.
Через припинення постачання магазин установи практично не забезпечував можливості придбання предметів першої необхідності.
У сфері трудових і соціальних прав встановлено недоліки оформлення та обліку праці засуджених. Із 73 працюючих 54 залучені за цивільно-правовими договорами. Отримано повідомлення про тривалу щоденну працю, можливу невідповідність фактичної зайнятості умовам її оформлення та виконання роботи без оплати. Надана документація не дозволила повною мірою підтвердити обґрунтованість нарахованої винагороди, сплату ЄСВ і формування страхового стажу.
Також виявлено недоліки обліку колючо-ріжучих предметів та документування медичних оглядів працівників їдальні.
Результати моніторингу засвідчили наявність суттєвих ризиків для забезпечення належних умов тримання, безпеки, приватності, психологічної підтримки, ресоціалізації, трудових і соціальних прав засуджених, що потребують усунення встановлених недоліків.
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
На момент моніторингового відвідування обов’язки начальника установи виконував підполковник внутрішньої служби Мельник Сергій Михайлович. Установа призначена для виконання кримінальних покарань у виді позбавлення волі, зокрема щодо чоловіків, які раніше працювали в правоохоронних органах. Історія установи бере початок у квітні 1982 року, коли наказом Міністерства внутрішніх справ було створено установу ЧЕ-327/91. Її будівництво здійснювалося, зокрема, силами осіб, переведених із лікувально-трудового профілакторію міста Новгорода-Сіверського. Фактично установа розпочала діяльність 1 липня 1982 року.
Після завершення будівництва житлових корпусів, дисциплінарних приміщень, їдальні, лазні, адміністративних та охоронних об’єктів установу було введено в експлуатацію як виправно-трудову колонію посиленого режиму. У 1991 році до колонії прибули перші засуджені з інвалідністю I–II груп, а в березні 1992 року — засуджені з числа колишніх працівників правоохоронних органів. Надалі саме ця категорія засуджених стала визначальною для спеціалізації установи. У грудні 1999 року установу перейменовано на Менську виправну колонію, а з 1 січня 2004 року визначено установою середнього рівня безпеки. Згодом у її структурі було створено сектори мінімального та максимального рівнів безпеки.
МВК-91 є мультирежимною установою виконання покарань, у структурі якої передбачено розміщення засуджених за різними рівнями безпеки. До складу установи входять житлові відділення соціально-психологічної служби (СПС), дільниці карантину, діагностики і розподілу (КДіР), посиленого контролю, приміщення дисциплінарного ізолятора та камерного типу (ДІЗО, ПКТ), сектор максимального рівня безпеки (СМРБ), а також об’єкти виробничого, господарського, комунально-побутового й адміністративного призначення.
За наданою адміністрацією інформацією, планове наповнення установи становить 525 осіб, фактично в установі утримувалися 427 засуджених, що становить 81,3 % від планового наповнення. Штатна чисельність персоналу становила 213,5 штатної одиниці, фактична — 179,5, некомплект — 34 штатні одиниці.
Протягом 2026 року до установи прибули 312 засуджених. У 2025 році зафіксовано два випадки смерті засуджених, у 2026 році — три. З них по одному випадку самогубства зафіксовано у 2025 та 2026 роках.
На профілактичному обліку перебували шестеро засуджених, схильних до самогубства, дев’ятеро — до членоушкоджень, троє — до втечі. Семеро засуджених належали до категорії злісних порушників установленого порядку відбування покарання. Інвалідність мали 13 засуджених.
У 2026 році двох засуджених було звільнено від подальшого відбування покарання у зв’язку з тяжкими захворюваннями. У 2025 році зафіксовано п’ять скарг на неналежні умови тримання та чотири скарги на неналежне надання медичної допомоги. У 2026 році кількість таких скарг становила відповідно 11 та сім.
До праці в установі було залучено 73 засуджених, із яких 19 працювали на підставі трудових договорів, а 54 — на підставі цивільно-правових договорів (ЦПД). За наданою інформацією, в установі налічувалося 288 планшетних пристроїв та 111 зареєстрованих адрес електронної пошти.
Під час моніторингового відвідування були оглянуті житлові, режимні, виробничі, господарсько-побутові та інші приміщення установи, монітори ознайомилися з документацією щодо організації виконання покарань, забезпечення матеріально-побутових умов, праці засуджених, соціально-виховної роботи, медичного забезпечення та реалізації інших передбачених законодавством прав.
Під час моніторингового відвідування групою моніторів проведено опитування близько 200 засуджених. Спілкування здійснювалося як у форматі загальних бесід із наданням консультацій та відповідей на запитання, так і шляхом індивідуальних конфіденційних розмов, у тому числі на умовах анонімності. Отримані від засуджених відомості зіставлялися з інформацією адміністрації установи, результатами безпосереднього огляду приміщень та дослідження наданої документації.
ПОЗИТИВНИЙ ДОСВІД
Під час моніторингового відвідування МВК-91 відзначено позитивні зміни в облаштуванні приміщень для соціально-виховної, психологічної, культурно-освітньої та фізкультурно-оздоровчої роботи із засудженими. У дільниці соціальної реабілітації відремонтовано кімнату виховної роботи для проведення групових занять, освітніх, культурних і творчих заходів. Проведено ремонт спортивного залу, обладнаного тренажерами та іншим спортивним інвентарем, що розширює можливості засуджених для підтримання фізичної активності.
Також відремонтовано й облаштовано кабінет психолога, у якому створено умови для індивідуальної та групової роботи. Оновлено приміщення бібліотеки, облаштовано місця для читання та розміщення книжкового фонду.
Зазначені зміни сприяють покращенню умов для соціально-виховної роботи, організації дозвілля, підтримання фізичного і психологічного здоров’я та ресоціалізації засуджених.



ВИЯВЛЕНІ ПОРУШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Під час моніторингового відвідування виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних стандартів поводження із засудженими.
1. Під час моніторингового відвідування встановлено, що в МВК-91 відсутній психолог, що істотно обмежує можливості систематичного психологічного супроводу засуджених, своєчасного виявлення кризових станів, профілактики самоушкоджень і суїцидальної поведінки, а також проведення індивідуальної роботи, спрямованої на ресоціалізацію, соціальну адаптацію та підготовку до звільнення. Особливого значення ця проблема набуває щодо засуджених, які перебувають у ДІЗО, ПКТ та СМРБ. Тривала ізоляція та обмеження соціальних контактів можуть негативно впливати на психічний стан засуджених, що зумовлює необхідність регулярного психологічного оцінювання, індивідуальної підтримки та своєчасного реагування на кризові ситуації. Відсутність психолога не узгоджується із завданнями соціально-виховної роботи, визначеними статтею 123 Кримінально-виконавчого кодексу України, та підходами Європейських пенітенціарних правил щодо психологічної підтримки й підготовки засуджених до повернення в суспільство. Це створює суттєві ризики для ефективності ресоціалізації, соціальної адаптації та забезпечення психологічного благополуччя засуджених.
2. Матеріально-побутове облаштування ДІЗО не відповідає встановленим нормам забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення. Зокрема, відсутні комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу, перукарня, приміщення для роздягання та проведення тілесного огляду засуджених, а також приймальня дезінфекційної камери. Це свідчить про недотримання нормативних вимог та створює ризики порушення санітарно-гігієнічних умов і приватності засуджених.
3. Під час перевірки журналу обліку відвідувань ДІЗО встановлено відсутність запису про відвідування засудженого К. начальником відділення соціально-психологічної служби № 3. Відповідно до абзацу двадцять третього пункту 6 розділу XXI Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, начальник відділення зобов’язаний відвідувати засудженого під час поміщення або переведення до ДІЗО, а надалі — не рідше одного разу на тиждень із внесенням відповідних записів до журналу. Відсутність такого запису не дозволяє документально підтвердити виконання зазначеного обов’язку.
4. У камерах ДІЗО та СМРБ встановлено надмірно щільне загратування віконних прорізів. Металеві ґрати з густим переплетенням вертикальних і горизонтальних елементів суттєво перекривають світлову площу вікон та обмежують надходження природного світла до камерних приміщень. Така конструкція вікон негативно впливає на умови тримання засуджених і не забезпечує належного природного освітлення.

За результатами інструментальних вимірювань у камері № 01 СМРБ рівень штучного освітлення становив 26,2 люкса, природного — лише 1,3 люкса. Такі показники не забезпечують належних умов для читання, письма та повсякденної діяльності засуджених.


Виявлені обставини не відповідають вимогам правила 18.2 Європейських пенітенціарних правил та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з ув’язненими (Правил Нельсона Мандели), які передбачають достатнє природне та штучне освітлення камерних приміщень.
5. У камерах ДІЗО та СМРБ і спальній кімнаті КДіР здійснюється цілодобове відеоспостереження. Хоча пункт 1 розділу XXIII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань допускає застосування технічних засобів нагляду, таке втручання повинно відповідати принципам законності, необхідності та пропорційності.
Європейський комітет із запобігання катуванням (КЗК) у пункті 52 доповіді CPT/Inf (2013) 23 наголошує, що відеоспостереження в житлових камерах є серйозним втручанням у приватне життя та має застосовуватися за наявності конкретних ризиків, зокрема самогубства, самоушкодження або загрози безпеці, на підставі індивідуальної оцінки.
Цілодобове відеоспостереження без індивідуального обґрунтування необхідності та регулярного перегляду доцільності його застосування створює ризики порушення права на повагу до приватного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.


6. Приміщення для побачень засуджених з адвокатами обладнане камерою відеоспостереження без звукозапису. Водночас зображення в режимі реального часу транслюється на монітор у службовому приміщенні персоналу установи.
Система забезпечує повну візуальну фіксацію засудженого, зокрема його обличчя та артикуляції під час спілкування. Це створює потенційну можливість встановлення змісту окремих висловлювань за рухами губ, а також ознайомлення зі змістом документів залежно від розташування камери та якості зображення.
Зазначені обставини створюють ризики порушення конфіденційності спілкування з адвокатом, гарантованої частиною третьою статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, правилом 23.4 Європейських пенітенціарних правил та статтею 6 Конвенції. Відсутність звукозапису сама по собі не виключає можливості втручання в адвокатську таємницю.



У камерних приміщеннях ДІЗО, ПКТ та СМРБ засуджені не мають можливості самостійно регулювати гучність радіомовлення, що створює умови для вимушеного звукового навантаження. Також відсутні передбачені нормами матеріально-побутового забезпечення баки для питної води. Крім того, у лазні відсутні шторки для візуального відокремлення місць миття, що не забезпечує належної приватності під час гігієнічних процедур.

Встановлені недоліки не узгоджуються з вимогами пункту 3 розділу XX Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, правил 19.3 і 22.5 Європейських пенітенціарних правил та правила 22.2 Правил Нельсона Мандели щодо належних санітарно-гігієнічних умов, доступу до питної води та поваги до людської гідності.
8. У дільниці карантину, діагностики і розподілу (КДіР) відсутні кімната для зберігання особистих речей засуджених та комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу. Це не відповідає встановленим нормам матеріально-побутового забезпечення та створює ризики недотримання санітарно-гігієнічних вимог і неналежного зберігання майна засуджених.
9. У КДіР фактично проживає засуджений І., який виконує обов’язки днювального, хоча обліковується у відділенні СПС № 4. Зазначена обставина не відповідає функціональному призначенню КДіР, визначеному статтею 95 Кримінально-виконавчого кодексу України, відповідно до якої новоприбулі засуджені перебувають у цій дільниці до чотирнадцяти діб для первинного вивчення та визначення подальших умов відбування покарання.
У пункті 27 доповіді CPT/Inf (2020) 40 та пункті 47 доповіді CPT/Inf (2024) 20 КЗК висловлював занепокоєння практикою наділення окремих засуджених функціями контролю за іншими засудженими, наголошуючи на неприпустимості передачі їм відповідальності за підтримання порядку та безпеки.
Водночас під час моніторингу не встановлено конкретних фактів здійснення І. наглядових або дисциплінарних повноважень. Проте його постійне проживання серед новоприбулих засуджених створює ризики виникнення неформальних відносин підпорядкування та свідчить про недотримання організаційного розмежування дільниць установи.
10. Під час дослідження організації роботи з новоприбулими засудженими встановлено недоліки документування відвідувань КДіР членами робочої групи, створеної наказом начальника установи від 15.05.2026 № 135/ОД-26.
У журналі зафіксовано відвідування дільниці 02.10.2026 Олійником, а 09.10.2026 — заступником начальника установи Романом Манілом та начальником оперативного відділу Олексієм Супруном. Водночас відсутні записи про відвідування КДіР іншими членами робочої групи: Сергієм Мельником, Юрієм Смаглюком, Олексієм Поповцем, Денисом Шевченком, Ярославом Аксьоненком, Дмитром Вишняком та Юлією Тимошенко.
Відповідно до пункту 5 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 № 2300/5, кожен член робочої групи зобов’язаний відвідувати КДіР не менше одного разу на тиждень із внесенням відповідних записів до журналу.
Відсутність таких записів не дозволяє документально підтвердити виконання зазначеного обов’язку значною частиною робочої групи та ставить під сумнів повноту проведення заходів із первинного вивчення й адаптації новоприбулих засуджених.
11. Під час моніторингового відвідування встановлено, що в житлових приміщеннях установи на ліжках засуджених розміщуються поіменні інформаційні картки, які містять персональні дані, зокрема відомості про статті Кримінального кодексу України, за якими особу засуджено, строк призначеного покарання, дати його початку та закінчення.

У пункті 52 доповіді за результатами відвідування України у 2020 році (CPT/Inf (2020) 40) Європейський комітет із запобігання катуванням (КЗК), розглядаючи аналогічну практику розміщення біля спальних місць засуджених інформації про вчинені ними злочини, наголосив на необхідності її припинення, оскільки вона не має розумного виправдання, сприяє стигматизації засуджених та негативно впливає на відносини між ув’язненими і персоналом установи. Відкрите розміщення таких відомостей також створює ризики порушення права на повагу до приватного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не узгоджується з принципами пропорційності й мінімізації обробки персональних даних, передбаченими Законом України “Про захист персональних даних”.
Отже, встановлена практика не відповідає рекомендаціям КЗК, створює ризики стигматизації засуджених і не сприяє формуванню середовища, заснованого на повазі до людської гідності та принципах ресоціалізації.
12. На території установи облаштовано приміщення, визначене як протирадіаційне укриття (ПРУ № 7302), розташоване в підвальній частині будівлі побачень поблизу виходу з установи.

Під час огляду встановлено відсутність другого евакуаційного виходу, вентиляції та каналізації. У приміщенні підвищена вологість, на стінах наявні сліди зволоження й пошкодження оздоблення, частина металевих ліжок не обладнана матрацами. Через режимні обмеження засуджені не можуть самостійно потрапити до укриття під час повітряної тривоги. Своєчасність їх переміщення залежить від організаційних дій персоналу та можливості оперативного супроводу через режимні зони установи.
Відповідно до Порядку створення та функціонування фонду захисних споруд цивільного захисту ДКВС України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2024 № 601/5, захисні споруди повинні утримуватися у стані готовності до використання за призначенням. Відповідальність за їх утримання покладається на балансоутримувачів, а відомчий контроль здійснюють уповноважені органи ДКВС України.
Остаточна оцінка відповідності приміщення вимогам до протирадіаційних укриттів залежить від його проєктних характеристик, місткості та технічної документації. Водночас установлені технічні й санітарні недоліки, а також особливості розташування створюють суттєві ризики для життя і здоров’я засуджених та персоналу, особливо за необхідності термінового переміщення або тривалого перебування в укритті.


13. На момент моніторингового відвідування асортимент магазину установи був вкрай обмеженим: фактично були відсутні майже всі товари для придбання засудженими. За поясненням адміністрації, постачання припинено через заборгованість перед постачальником.
Зазначена ситуація обмежує можливість засуджених придбавати за власні кошти предмети першої необхідності, засоби особистої гігієни та інші дозволені товари, що негативно впливає на забезпечення їхніх повсякденних потреб.
14. Під час моніторингового відвідування досліджено організацію праці засуджених, виробничу документацію, журнали обліку, розрахунково-платіжні відомості за вересень 2026 року та матеріали щодо нарахування ЄСВ.
За інформацією адміністрації, до оплачуваної праці залучено 73 засуджених: 19 за трудовими договорами та 54 за цивільно-правовими (74 %). Стаття 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК) допускає обидві форми, однак відповідно до статей 21 і 24 КЗпП України цивільно-правові договори не повинні підміняти фактичні трудові відносини.
У день відвідування на швейній дільниці працювали 34 засуджених, металообробній — 4, меблевій — 11, загалом 49 осіб. У журналах погодинних перевірок швейної та меблевої дільниць не зазначалися дати. Журнал господарського обслуговування не забезпечував персоніфікованого обліку робочого часу працівників їдальні, тривалості змін і днів відпочинку, що ускладнює перевірку дотримання статей 50, 66, 67 і 71 КЗпП України.
Особливе занепокоєння викликає переважне застосування цивільно-правових договорів, на підставі яких працюють 54 із 73 засуджених (74 %). Хоча стаття 118 Кримінально-виконавчого кодексу України допускає таку форму залучення до праці, визначальним є фактичний характер правовідносин, а не назва укладеного договору. Систематичне виконання роботи за встановленим графіком, під контролем адміністрації, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку може свідчити про наявність ознак трудових відносин, які відповідно до статей 21 і 24 КЗпП України потребують належного оформлення. Масове застосування ЦПД за таких обставин створює ризики підміни трудових відносин цивільно-правовими, обмеження гарантій щодо робочого часу, відпочинку, оплати праці та соціального страхування. З огляду на виявлені недоліки персоніфікованого обліку зайнятості й документального підтвердження сплати ЄСВ, надані матеріали не дозволяють встановити, чи відповідає обрана форма договорів фактичним умовам праці кожного засудженого та чи забезпечено належний рівень його трудового й соціального захисту.
Під час конфіденційного спілкування засуджений Т. повідомив, що близько двох років працює в їдальні, обробляючи рибу, оформлений на 0,25 ставки, отримує приблизно 800 грн, проте фактично працює щоденно. Засуджений К. повідомив про роботу в їдальні протягом шести місяців через день із 14:00 до 21:00 без офіційного оформлення. Засуджений Г. зазначив, що близько п’яти місяців виконує обов’язки кухаря без оплати праці.
Надана документація не дозволила достовірно встановити фактичну тривалість роботи зазначених осіб, відповідність її договірному оформленню та обґрунтованість нарахованої винагороди. Відсутність документального підтвердження не доводить відсутності договорів або факту неоплачуваної праці. Водночас у разі підтвердження систематичної неоплачуваної роботи виникатиме питання дотримання статті 43 Конституції України та статей 118 і 120 КВК.
Аналіз розрахунково-платіжних відомостей за вересень 2026 року засвідчив нарахування заробітної плати та здійснення податкових й інших утримань, зокрема аліментів. В окремих випадках сума до видачі становила 0,00 грн, що саме по собі не свідчить про відсутність оплати праці. Законність утримань і зарахування коштів на особові рахунки засуджених мають оцінюватися відповідно до статті 121 КВК.
Документи щодо ЄСВ містять відомості про нарахування внесків, однак не підтверджують їх фактичної сплати за кожного засудженого та відображення страхових періодів у Реєстрі застрахованих осіб. Відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, повний місяць страхового стажу за загальним правилом зараховується за умови сплати не менш як мінімального страхового внеску, за меншої суми — пропорційно. Отже, повноту формування страхового стажу за наданими документами встановити неможливо, особливо щодо засуджених із низькими доходами та винагородою за ЦПД.
У харчоблоці встановлено недоліки обліку колючо-ріжучих предметів: ножі передаються між засудженими без персоніфікованого документування видачі та повернення, що створює ризики для безпеки. Також не пред’явлено медичної книжки одного з працівників їдальні, тому проходження ним обов’язкового медичного огляду документально не підтверджено.
Таким чином, встановлено суттєві недоліки оформлення та обліку праці, документального підтвердження її оплати, сплати ЄСВ і формування страхового стажу. Повідомлення засуджених про тривалу щоденну зайнятість, можливу невідповідність фактичної роботи умовам її оформлення та неоплачувану працю не були повною мірою підтверджені або спростовані. Сукупність обставин створює ризики недотримання гарантій права на працю, справедливу винагороду, відпочинок і соціальний захист, передбачених статтею 43 Конституції України, статтями 118, 120, 121 КВК та законодавством про працю і соціальне страхування.






Рекомендації:
- Забезпечити укомплектування посади психолога та організацію систематичного психологічного супроводу засуджених, зокрема проведення індивідуального консультування, профілактики суїцидальної поведінки і самоушкоджень, психологічної підтримки під час ресоціалізації та підготовки до звільнення, приділивши особливу увагу засудженим, які перебувають у ДІЗО, ПКТ та СМРБ.
- Забезпечити облаштування дисциплінарного ізолятора відповідно до встановлених норм матеріально-побутового забезпечення, зокрема обладнати приміщення для зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу, перукарню, приміщення для роздягання та проведення тілесного огляду засуджених і приймальню дезінфекційної камери.
- Забезпечити обов’язкове відвідування засуджених, які перебувають у дисциплінарному ізоляторі, начальниками відповідних відділень соціально-психологічної служби під час поміщення або переведення до ДІЗО та надалі не рідше одного разу на тиждень із належним документуванням проведених відвідувань.
- Забезпечити належний рівень природного та штучного освітлення камер дисциплінарного ізолятора і сектору максимального рівня безпеки, усунути надмірні перешкоди для проникнення природного світла та привести освітлення у відповідність до встановлених санітарних норм і міжнародних стандартів.
- Забезпечити застосування відеоспостереження в камерних приміщеннях виключно з дотриманням принципів законності, необхідності та пропорційності, на підставі індивідуальної оцінки ризиків, із документальним обґрунтуванням його необхідності та регулярним переглядом підстав для подальшого застосування.
- Забезпечити повну конфіденційність побачень засуджених з адвокатами, виключивши можливість візуального контролю, який дозволяє встановлювати зміст спілкування або ознайомлюватися з документами, що використовуються під час надання правничої допомоги.
- Забезпечити засудженим у камерних приміщеннях можливість регулювання гучності радіомовлення, обладнати приміщення ДІЗО, ПКТ та СМРБ передбаченими нормами баками для питної води, а також облаштувати місця миття в лазні перегородками або шторками для забезпечення приватності під час гігієнічних процедур.
- Забезпечити облаштування дільниці карантину, діагностики і розподілу відповідно до встановлених норм матеріально-побутового забезпечення, зокрема обладнати кімнату для зберігання особистих речей засуджених та комору для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу.
- Забезпечити використання дільниці карантину, діагностики і розподілу виключно за її функціональним призначенням, припинити практику постійного проживання в ній засуджених, які обліковуються в інших відділеннях, та не допускати покладення на засуджених функцій контролю, нагляду або підтримання дисципліни щодо інших засуджених.
- Забезпечити виконання кожним членом робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими обов’язку щодо відвідування дільниці карантину, діагностики і розподілу не рідше одного разу на тиждень із належним відображенням проведених відвідувань і заходів у відповідному журналі.
- Забезпечити приведення протирадіаційного укриття № 7302 у відповідність до встановлених вимог цивільного захисту, зокрема вирішити питання облаштування другого евакуаційного виходу, вентиляції, каналізації, усунення надмірної вологості та належного обладнання місць для перебування людей. Забезпечити організацію своєчасного й безпечного переміщення засуджених до укриття під час повітряної тривоги з урахуванням режимних обмежень установи.
- Припинити практику відкритого розміщення на ліжках засуджених поіменних інформаційних карток із відомостями про вчинені злочини, строки покарання та можливі дати звільнення, забезпечивши дотримання рекомендацій КЗК, викладених у пункті 52 доповіді CPT/Inf (2020) 40, і належний захист персональних даних засуджених.
- Забезпечити безперебійне функціонування магазину установи та наявність у продажу предметів першої необхідності, засобів особистої гігієни й інших дозволених товарів, доступних для придбання засудженими за власні кошти.
- Забезпечити належне оформлення трудових відносин із засудженими відповідно до фактичного характеру виконуваної роботи, не допускаючи підміни трудових відносин цивільно-правовими договорами.
- Забезпечити повний і достовірний персоніфікований облік фактично відпрацьованого засудженими часу, зокрема на виробничих дільницях та в їдальні установи, із відображенням дат, тривалості робочих змін, роботи у вихідні дні та часу відпочинку.
- Забезпечити належне нарахування й виплату заробітної плати або винагороди відповідно до фактично виконаної роботи, у тому числі засудженим, залученим до господарського обслуговування, із дотриманням установлених законодавством гарантій оплати праці та порядку здійснення утримань.
- Забезпечити персоніфіковане нарахування та сплату ЄСВ за працюючих засуджених відповідно до законодавства, належне відображення відповідних відомостей у Реєстрі застрахованих осіб та формування страхового стажу на підставі фактично сплачених страхових внесків.
- Забезпечити персоніфікований облік видачі, передачі та повернення колючо-ріжучих предметів у харчоблоці установи із зазначенням конкретних осіб і часу користування відповідним інвентарем.
- Забезпечити допуск засуджених до роботи в їдальні виключно після проходження передбачених законодавством обов’язкових медичних оглядів із належним документальним підтвердженням такого допуску.