Як засудженому або ув’язненому оскаржити дисциплінарне стягнення?
Якщо засудженого притягають до дисциплінарної відповідальності в установі виконання покарань, адміністрація повинна встановити, яке саме порушення він вчинив, дослідити обставини та докази і надати йому можливість захищати свої права.
Одного твердження працівника установи про порушення недостатньо для того, щоб дисциплінарне рішення було довільним.
Стаття 135 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає, що питання про доцільність застосування стягнення до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вирішує дисциплінарна комісія установи.
Засуджений та його представник мають право завчасно отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності та документи, що стосуються справи, — не пізніше ніж за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії.
Закон також надає засудженому право користуватися правничою допомогою під час дисциплінарного провадження.
Якщо засуджений заявив про бажання отримати безоплатну вторинну правничу допомогу, у передбачених законом випадках дисциплінарне провадження зупиняється до отримання рішення про її надання.
Особливо важливо, що рішення про дисциплінарне стягнення не може складатися лише з формального посилання на «порушення режиму».
Частина сьома статті 135 КВК України прямо встановлює: «Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене...»
Оскаржити його може як сам засуджений, так і його представник — до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора або суду.
Крім того, засудженому повинні видати копію рішення. Стаття 135 КВК України встановлює: «Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження».
Тому, якщо копію рішення не видають, її потрібно письмово вимагати. Без документа значно складніше перевірити, яке саме порушення поставили у вину, на яких доказах ґрунтується рішення та чи була дотримана процедура.
Скаргу варто будувати не лише на твердженні «я не згоден». Потрібно конкретно зазначити, у чому полягає порушення: події не було; засуджений її не вчиняв; не досліджені докази або пояснення свідків; не дали можливості ознайомитися з матеріалами; порушили право на правничу допомогу; рішення не містить належного обґрунтування; застосоване стягнення не відповідає характеру порушення тощо.
Водночас треба враховувати важливе правило статті 134 КВК України: засуджений має право оскаржити накладене стягнення, але подання скарги саме по собі не зупиняє його виконання.
Для осіб, які перебувають у СІЗО як ув’язнені, діють окремі правила. Дисциплінарна відповідальність таких осіб регулюється насамперед статтею 15 Закону України «Про попереднє ув’язнення» та Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів.
Тому при оскарженні стягнення важливо враховувати саме процесуальний статус людини: правила дисциплінарного провадження щодо засудженого, який відбуває покарання в колонії, не можна автоматично переносити на ув’язненого, який перебуває під вартою у СІЗО.
Якщо людина вважає стягнення незаконним, потрібно отримати або письмово вимагати документ, яким воно оформлене, зафіксувати всі порушення процедури та подати скаргу.
Якщо стягнення вже виконане, це не позбавляє права оскаржувати його законність.
Це важливо, оскільки дисциплінарні стягнення можуть надалі враховуватися при оцінці поведінки засудженого та вирішенні інших питань, пов’язаних із відбуванням покарання.
Зразки заяв і скарг щодо дисциплінарних стягнень дивіться на нашому сайті в розділі «Зразки документів».
Джерела: статті 134–135 Кримінально-виконавчого кодексу України — офіційний текст у базі «Законодавство України» Верховної Ради України; стаття 15 Закону України «Про попереднє ув’язнення»; Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів ДКВС України.