Права за ґратами: чи наблизили нас нові правила до Європи?
Наказом Міністерства юстиції України № 3441/5 від 12 грудня 2025 року, підписаним заступницею міністра Людмилою Сугак, затверджено зміни до правил внутрішнього розпорядку СІЗО та установ виконання покарань. Нововведення охоплюють медичне забезпечення, цифрову комунікацію та дисциплінарну практику, декларуючи прагнення України відповідати європейським стандартам. Проте аналіз показує, що багато змін мають технічний або формальний характер.
Медична допомога: обмежена незалежність
Правила закріплюють відокремлення медичної функції від адміністративної: допомогу надають працівники ЦОЗ ДКВС відповідно до стандартів МОЗ, а адміністрації заборонено втручатися у процес лікування. Це відповідає рекомендаціям Європейського комітету з питань запобігання катуванням (CPT). Однак медична служба залишається у структурі Міністерства юстиції, а не підпорядковується Міністерству охорони здоров’я. Без інституційної незалежності та зовнішнього нагляду таке розмежування є радше організаційним, ніж системно‑реформаторським.
Адміністрація тепер зобов’язана доставляти ув’язнених до лікаря «без зволікань». Це посилює захист прав, але відсутність конкретних строків та незалежного моніторингу звернень залишає простір для зловживань. Ключова проблема — відсутність Порядку надання допомоги в СІЗО — досі не вирішена, що створює ризики для життя засуджених.
Техніка, фіксація та цифрові права
Службовці отримали право на відеофіксацію подій за допомогою планшетів, що може стати інструментом внутрішнього контролю. Проте доступ до записів має лише адміністрація, що ставить під сумнів прозорість системи для адвокатів та правозахисників. Щодо засуджених, регламентовано процедуру вилучення їхніх планшетів за порушення. Це створює ризик адміністративного тиску, оскільки цифрові пристрої часто є єдиним каналом зв’язку із зовнішнім світом.
Довічно засуджені: мінімальні зміни
Засудженим до довічного позбавлення волі за умови позитивної поведінки дозволили обмежене пересування в межах ізольованого поста. Хоча це відкриває можливість для мінімального людського контакту, режим суворої ізоляції зберігається. Ця зміна не вирішує головних вимог ЄСПЛ щодо права на надію, перспективи перегляду вироку та реальної ресоціалізації довічно ув’язнених.
Чи є ці зміни євроінтеграційними?
Формально наказ використовує термінологію європейських стандартів, але змістовно він не створює нових юридичних гарантій. Пенітенціарна медицина не інтегрована в загальну систему охорони здоров’я, а контроль залишається відомчим. Йдеться про внутрішнє впорядкування системи, а не про її трансформацію.
Висновки: Оновлення правил є технічним кроком, який зберігає каральну логіку. Справжня реформа потребує передачі медичної служби до МОЗ, запровадження незалежного моніторингу та прозорих дисциплінарних процедур. Європейські стандарти починаються не з наказів, а з поводження з ув’язненим як з людиною.