Чого очікують від подвійної системи інспектування місць несвободи?
У 2021 році Проєкт закону про створення системи регулярних пенітенціарних інспекцій № 5884 було відхилено, через що прокурорський нагляд залишився майже єдиним механізмом контролю за місцями несвободи. Нещодавно Верховна Рада поновила розгляд цього питання, зареєструвавши проєкт № 15300 від 08.06.2026. Хоча створення системи подвійних інспекцій передбачене Конституцією і є необхідним для розв’язання структурних проблем у пенітенціарній сфері, нова ініціатива знову запроваджується поспіхом і без належної концептуалізації.
Ми вбачаємо у проєкті низку системних недоліків. Головний із них — відсутність чіткого визначення суті інспекцій. Зі змісту незрозуміло, чи стануть вони інструментом жорсткого нагляду з імперативними заходами реагування (подібно до прокурорського), чи запроваджуються як інструмент підтримки та коригування діяльності адміністрацій. Без вирішення цього питання неможливо сформулювати дієві законодавчі норми. Натомість запропонована система фактично орієнтована на згортання відкритості установ та перетворення їх на повністю контрольовані державними силовими відомствами.
Адміністративні інспекції пропонується доручити силовими органам (СБУ, Нацполіції, ДКВС тощо), які самі застосовують заходи примусу. Поєднання оперативно-розшукових та наглядових повноважень створює серйозний конфлікт інтересів, загрожує зловживаннями та суперечить Правилам Мандели й іншим міжнародним стандартам. Крім того, до цих інспекцій абсолютно не залучено представників громадянського суспільства, що робить процес громадського контролю кулуарним і непрозорим.
Зовнішнє інспектування багато в чому ототожнюється з функціями Національного превентивного механізму (НПМ). Законопроєкт не розмежовує ці інститути, що створює штучну конкуренцію в межах одного органу. Відсутність різниці перетворює зовнішнє інспектування на суто превентивну діяльність, висновки якої матимуть характер необов'язкових побажань, а не вимог про усунення порушень, що ставить під сумнів його ефективність.
Проєкт не містить процесуальних гарантій впровадження результатів інспекцій: звіти не мають визначених строків складання, а адміністрації не зобов'язані вчасно реагувати на виявлені порушення. Для ефективності системи майбутній закон має чітко розмежувати інспекції та НПМ, передбачити залучення громадськості, встановити наслідки за невиконання рекомендацій та скоординувати роботу з суб’єктами візитів у порядку статті 24 КВК.