Версія новин сайту
для мобільного телефону
http://ukrprison.org.ua/wap

Міжнародний фонд "Відродження"

Кременчуцька виховна колонія

39600 м. Кременчук Полтавської області, вул. 40-річчя Жовтня, 10/30
начальник виховної колонії Бондаренко Леонід Анатолійович
(053) 662-53-16

Історія Кременчуцької виховно-трудової колонії бере свій початок у перші після воєнні роки. Перші будівлі і споруди було збудовано в 1947-1948 роках для пересильної тюрми, звідки відправляли засуджених в табори для відбування покарання.

11 лютого 1952 року Наказом за № 0314 Міністра внутрішніх справ генерал-полковника Круглова, Кременчуцька тюрма №2 була закрита, а на її території організована дитяча трудова колонія (ДТК) для неповнолітніх засуджених підлітків на 300 місць. Першим начальником дитячої колонії став колишній начальник тюрми – Здоренко О.М.

В 1953 році після смерті І.В. Сталіна прийшла амністія, яка звільнила неповнолітніх засуджених і тому Кременчуцька (ДТК) була реорганізована в цьому ж році в дитячу виховну колонію (ДВК). Тут проходили перевиховання діти до 14 років, які не мали судимості по направленню місцевих радянських органів. Начальником Кременчуцької ДВК до 1954 року був підполковник Крижевський. Кількість вихованців у цій установі не перевищувала 120-150 чоловік. В цей період в колонії відкривається школа, де більшість класів були початковими. Педагогічний колектив школи налічував 8 вчителів і його першого директора – Олексієнка Антона Йосифовича. В ДВК працювали авіамодельний, хоровий гуртки, гурток умілих рук, був свій духовий оркестр, діяла піонерська організація, але в такому вигляді заклад працював не довго.

На початку вересня 1954 року всі вихованці двома партіями по 80-100 чоловік були перевезені в Львівську ДВК №5 і Городокську ДВК Львівської області, Кременчуцька ДВК була розформована.

 З 1954 року установа знову була перейменована в дитячу трудову колонію і з цього періоду в Кременчуцьку ДТК направляються підлітки, засуджені за заподіяні злочини. Виконуючим обов’язки начальника колонії було призначено Розенберга Петра Наумовича, який був на посаді заступника начальника ДТК. Невдовзі його змінив Первушин В.Г., який також пропрацював на цій посаді короткий час.

З листопада 1954р. по 1961 р. колектив Кременчуцької ДТК очолював підполковник в/с Некрашевич Андрій Якович. Першими вихованцями новосформованої ДТК були : Філатов (засуджений на 12 років позбавлення волі), Грищенко (8 років позбавлення волі). Вони і стали першими активістами колективу вихованців, Філатов невдовзі був призначений командиром колонії. До 70-х років в колонії знаходилось до 300 вихованців. В початковий період в Кременчуцькій ДТК утримувалися підлітки, які скоїли важкі злочини. У багатьох вихованців строк перевищував 10 років, а двоє з них засуджені на 25 років позбавлення волі. В колонії працювало 130 співробітників. В той час спальний корпус складався із кімнат на 10 чоловік кожна, ліжка були двоярусні. Школа в 50-70-х роках знаходилась в пристосованому приміщенні, в якому були обладнані 6 класних кімнат. Виробничі майстерні і ПТУ знаходилися на першому поверсі під спальнями, в приміщенні загальною площею 150 кв. м. В майстернях гнули пружини, а єдиною спеціальністю, яку набували в ПТУ була слюсарна справа. Пізніше вихованці освоїли швейне виробництво, а потім і металообробку. В 1959 році почали виготовляти  центробіжні водяні насоси, які стали першою державною продукцією установи.

В колонії результативно працювали гуртки художньої самодіяльності і духових інструментів, хоровий, драматичний, образотворчий та інші. До середини 50-х років відносяться і перші елементи гуманізації виховного процесу і системи виконання покарань. Вихованцям дозволялося носити короткі зачіски. Кращим вихованцям і учням школи організовувались екскурсії в місто. В вихідні дні в клубі проходили дискотеки, куди запрошували дівчат з медучилища. Вихованці колонії виїжджали з концертами на шефські підприємства, на виборчі дільниці. В 1955 році в Кременчуцькій ДТК пройшла 1-ша батьківська конференція, де було прийняте в урочистій обстановці звернення до вихованців колонії.

Силами вихованців в 1956 році на стадіоні ДТК був збудований 25-метровий водний басейн. В літній період в ньому проходили змагання з плавання, де приймали участь команди учнів і студентів міста. За межами м. Крюкова колонія мала свою земельну ділянку; з числа вихованців була створена група, яка займалася польовими роботами і бджолярством на власній пасіці. Хлопці разом з агрономом вирощували кавуни, кукурудзу, картоплю, овочі – все це йшло до їхнього столу. Пізніше було створене підсобне господарство де стали вирощувати свиней. Восени підлітки допомагали колгоспам і радгоспам Кременчуцького району в збиранні фруктів та овочів.

Серед вихованців середини 50-х років було багато розумних і талановитих учнів, багато випускників після закінчення школи за навчання і поведінку отримували срібні медалі, а після звільнення закінчили вищі учбові заклади і технікуми : Захаров і Олійник – (Ленінградську лісотехнічну академію), Козятник – (Харківський інститут залізничного транспорту), Олексієенко – (Дніпропетровський політехнічний інститут).

В 1959 році вперше в історії Кременчуцької ДТК проходить естафета дитячих трудових колоній, яка поклала початок щорічним естафетам в ДТК України. Успішний розвиток радянської науки і техніки увінчався тріумфальним польотом Юрія Гагаріна в космос навесні 1961 року. Це стало своєрідним поштовхом для подальшого проникнення не тільки космосу, а й атома, природи. Скрізь, де тільки можна, люди намагалися зазирнути в невідоме для них, зрозуміти його, усвідомити, пояснити. В школах, вузах, на заводах, на колгоспних нивах – всюди людина ставала господарем. Не винятком було і життя в трудових колоніях неповнолітніх (ТКН). Так, у школі  Кременчуцької (ТКН) педагогічний колектив намагався звести до мінімуму число відстаючих. Йшла боротьба за кожного вихованця. Було організовано відвідування уроків у тих вчителів, які досягали успіхів на освітянській ниві.

Вручення атестатів зрілості відбувалось в урочистій обстановці. В ПТУ йшло освоєння нових станків, нової продукції.

 Особливо зворушливим моментом було “ Звернення майстрів до вихованців ТКН ” у травні 1966 року.

Стало традиційним вручення перехідних червоних прапорів переможцям трудового змагання. Не забували в колонії і про дозвілля вихованців. Часто-густо відбувались зустрічі з шефами, святкові концерти і т. ін. Пам’ятним  був концерт з нагоди 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Крім того, проводились республіканські огляди спортивних змагань. Тим більше, що колонія мала свій прекрасний басейн.

Прикметою 70-х, початку 80-х років у колонії, як і у всій країні, було підпорядкування всієї роботи значним віхам в  історії нашого суспільства. Зокрема, святкування 50-річчя утворення СРСР, 30-річчя Перемоги над фашизмом. Колонія, як клітинка великого організму, жила повнокровним життям. Часто в гості приїздили визначні люди : Герої Радянського Союзу і Герої Соціалістичної Праці, почесні громадяни міста Кременчука. Серед них Герой Радянського Союзу Чижов В.П., Герой Радянського Союзу льотчик-космонавт СРСР, який доречі, закінчив Кременчуцьке льотне училище Олексій Архипович Леонов, почесний громадянин м. Кременчука. Значною подією в колонії були щорічні республіканські естафети, що знаменували собою своєрідні підсумки роботи ВТК за рік. Велике пожвавлення в роботу закладу вносили зльоти передовиків виробництва колонії. Вони виявляли серед вихованців кращих спеціалістів, раціоналізаторів, служили стимулом для інших. Навіть така деталь, як щоденне підняття прапора на лінійці на честь переможців трудового змагання, і вона працювала на виховну мету. Тим більше, що піднімати прапор мали право лише кращі виробничники. В цей час уряд проявив гуманний акт, амністію неповнолітніх засуджених. Наближалась визначна дата 40-річчя Перемоги над фашизмом. Вся країна готувалась гідно зустріти цей славний ювілей. На заводах, фабриках, будівельних майданчиках – скрізь брали соціалістичні зобов’язання, щоб сумлінною працею зустріти цю дату. Не винятком тут було і життя Кременчуцької ВТК. Вся робота, всі заходи були підпорядковані 

одній меті – виховати справжніх патріотів, гідних слави батьків. Наступний 1986 рік було оголошено роком Миру. Тому частими гостями колонії стали люди праці, ветерани, воїни – всі вони наголошували на тому, що лише мир може стати запорукою розвитку життя народів. 1987 рік став теж особливим. Виповнювалось 70 років Великої Жовтневої соціалістичної революції. В країни йшла перебудова. Люди  більш відкрито дивились на світ, відбувались зміни в Кременчуцькій ВТК, почались процеси гуманізації, колонії потрібні були приміщення. Зводився адміністративний будинок для працівників ВТК, замість старого карантину будувався новий, більш пристосований до умов життя вихованців, колонія вступала в фазу експерименту.

1 вересня 1988 року згідно з наказом МВС СРСР №162 від 26.07.1988р.,у Кременчуцькій ВТК було розпочато експериментальну роботу по впровадженню окремих елементів нової моделі виховно-трудової колонії. Почесне право на експеримент із 88 дитячих колоній країни отримала лише 21 виховно-трудова колонія, в тому числі і одна на Україні - Кременчуцька ВТК, як одна із більш підготовлених установ.

Мета експерименту полягала в апробації окремих елементів нової моделі ВТК, направлених на оптимізацію і гуманізацію процесу виконання покарання в умовах позбавлення волі неповнолітніх засуджених. Сам експеримент був обумовлений необхідністю покращення форм і методів виправно-трудового виховання на засуджених, звільнення ВТК від атрибутики дорослих колоній, посилення виховного напрямку в цих установах. Експериментальна  гіпотеза – впровадження окремих елементів нової моделі виховно-трудової колонії дозволить забезпечити підвищення ефективності виконання покарань у відношенні неповнолітніх засуджених, досягнення мети попередження скоєння ними нових злочинів і повернення суспільству соціально-корисних громадян.

Основні елементи нової моделі виховно-трудової колонії :

Ділянка посиленого нагляду (ДПН) була відкрита у січні 1989 року. Створена вона була для посиленого нагляду, ізоляції і контролю за поведінкою вихованців, що систематично порушують режим відбування покарання терміном до 3-х місяців. Але експеримент показав, що ефект утримування порушників режиму і дисципліни на ділянці досить низький і тому у червні 1991 року вона була закрита.

Ділянка соціальної адаптації (ДСА) була відкрита в лютому 1989 року. Особлива увага на ділянці приділялась практичній підготовці до умов праці і життя на волі. Вихованцям надавалась можливість за межами охороняємої зони. Вихованці ДСА під час проведення експерименту, мали можливість виходити з рідними в місто, відвідувати музеї, кінотеатри, приймати участь у масових спортивних змаганнях, зустрічатись з шефами на промислових підприємствах міста, а також допомагали у вирощуванні і збиранні урожаю сільськогосподарської продукції у радгоспі “Кременчуцький”. Досить активно велась і суспільна робота, здійснювалось шефство над ветеранами війни і праці, над міським дитячим будинком.

 В листопаді – грудні 1988 року був створений батьківський комітет ВТК і батьківські комітети відділень. Батьківські комітети здійснювали шефство над вихованцями – сиротами, допомагали колишнім вихованцям у працевлаштуванні. Два рази на рік проводиться батьківська конференція у відділеннях.

Наша установа спільно працює з громадськими організаціями міста. Центр соціальної служби  сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) постійно реалізує заходи щодо соціальної підтримки та захисту неповнолітніх і молоді, які відбувають покарання та звільнюються. ЦСССДМ створив консультативний пункт для надання індивідуальної та психологічної допомоги засудженим.

В колонії постійно проводяться благодійні концерти, які організовують наші шефи Кременчуцького педагогічного училища ім. А.С.Макаренко, на чолі з директором Гальченко  Іваном Васильовичем та іншими співробітниками, які розуміють важливість педагогічного впливу на вихованців колонії через прекрасне, яскраве та досяжне.

Щорічно в стінах колонії проходить всеукраїнський фестиваль художньої самодіяльності «Червона калина», де основними учасниками фестивалю є вихованці підлітки. Це особливе свято, свято пісень, творчості, театральних здібностей. Ці фестивалі мають позитивний вплив на свідомість вихованців, на покращення взаємо порозуміння та стосунки в колективах.

Частими гостями колонії є Молодіжний парламент м. Кременчука який проводить товариські зустрічі з футболу із збірною дитячої колонії. Міні-футбольні матчі це завжди бадьорий настрій, прагнення перемоги  і спілкування.

Розпорядженням міського голови м. Кременчука створено піклувальну раду Кременчуцької виховної колонії, до складу якої увійшли представники державних, громадських, релігійних організацій.